Європа, перші враження

Це моя перша подорож до країн ЄС. Було відчуття, що збирався на іншу планету, хоча до цього я бував у Болгарії.

Візи

В Харкові є посольство Польщі, а також візовий центр. Це дуже зручно, оскільки не треба їздити до Києва, щоб подавати і забирати документи. Ми звернулися до візового центру, оскільки вільних дат на прийом у посольство не було.
Польща дуже лояльна до України. На отримання туристичної шенгенської візи необхідно мінімум документів. Звертатися до турагентства або деінде щоб отримати візу не варто. Ніяких проблем не виникло і вже за тиждень в нас були візи.
Куди їхати?

Хотілося в Європу, але куди саме? Відкриваємо мапу і починаємо придивлятися. Єдине що точно зрозуміло — треба їхати на природу, в гори. Альпи, фактично, стали нашою метою. Особливо їхня частина в Швейцарії.
Жорсткого маршруту в нас не було. Кілька днів ми шукали цікаві місця та маршрути, які я зберіг у навігатор, щоб мати “динамічний” маршрут.

Польща

На кордоні була черга в якій ми простояли приблизно 3 години. Дізналися, що м'ясо-молочні продукти не дозволено завозити у ЄС. Але все обійшлося, нас спокійно пропустили. Перше враження, звісно, від доріг. А от відчуття іншого світу не було, якого мені так хотілося. Правила дорожнього руху в Польщі дотримуються досить жорстко. Всі їздять спокійно, це приємно і трохи незвично.
До вечора в запланований кемпінг ми не встигали, тому ночівля в нас була по дорозі. Тут нічого особливого не було, окрім того, що саме місце було досить не просто знайти. Дуже багато парканів та приватної території.
З самого рання ми вирушили до кемпінгу. Наче дорога не далека, але тільки до обіду ми приїхали і одразу вирушили в гори! Підйомник за ~10 € на кожного здався нам дорогим, тож ми вирушили пішки. Величезні смереки створюють неповторне відчуття об'єму. Усі доріжки аж до самої вершини мощені, а в глухий ліс звертати не можна, бо це заповідник. Десь на середині маршруту була Хатинка для туристів. До вершини ми прийшли під вечір дуже втомлені. Краєвид який нам відкрився цього неодмінно був вартий.

На другий день ми ходили на п'ять ставів. Погода не давала нам можливості роздивитися усі красоти. Майже весь час ми ходили в тумані. Помітили дуже велику відмінність з Кримом — тут під час дощів зовсім не слизько.

Останній день провели у таких собі каньйонах та печерах. Багато місць є де можна полазити. І звісно скуштували козячий сир.

Словаччина

Ця країна в нас була більш транзитною, ніж туристичною. Проте ми встигли викопати кілька ялинок собі додому, знайшли гриби та спробували французьке вино за ціною пива. А Татри, які ми об'їхали з іншої сторони виявилися зовсім іншими: дерева виснажені природою, наче шторм пройшов крізь них. Будівлі більш занедбані ніж в Польщі. Це найбідніша з країн, по яких ми їздили. Дорогі не такі гарні, але все одно рівні.

Австрія

Перетинали надзвичайний кордон з Австрією зрання. Цікаво, що це досить вузька доріжка, проїзд по якій заборонений вночі. Що ми побачили на кордоні — такого ніхто не очікував. Кордон, як звичне поняття відсутній, нема ні прикордонної служби, ні міліціонерів, взагалі нічого, окрім знаків країн і умов пересування для транспорту. А на боці Австрії чоловік підстригав траву газонокосаркою буквально в полі!

В навігаторі в нас була ввімкнена опція “Уникати платні дороги”. Дорожній збір ми заплатили, хоча платними дорогами і не їздили. Але не за ради економії. Завдяки цій опції ми їздили через села і невеличкі, переважно курортні, містечка. Ніяких автобанів. Це було прекрасно, бо ми побачили справжнє життя австрійців. Поганих доріг тут просто не існує. Де б ми не їхали, усюди покриття і розмітка на вищому рівні. І машин зустрічали зовсім мало. Занедбаних домів взагалі немає. Все розфарбовано в постільні тони і дуже, дуже багато квітів.

Ми з'їздили на оглядовий майданчик “Five Fingers”, “Dachstein Skywalk”, та високогірну дорогу Großglockner-Hochalpenstraße. З погодою пощастило тільки на “5-ти Пальцях”. Інші місця були в повному тумані. Але навіть в цьому є свій шарм. Розповідати можна багато, але краще подивитися фотографії. А ось що хотілось би відзначити, то це якість послуг: платиш один раз і цілий день насолоджуєшся усім, чого душа забажає. До речі, в Польщі нам 10€ нам здалося забагато за підйомник, тож тут по 40 € нам було вже не так дорого :D

Німеччина

Туман не думав йти, тому ми звернули з нашого маршруту до швейцарських Альп і поїхали до знайомих до родичів в Германії. Пару днів провели у невеликому але затишному містечку Ліндау, що знаходиться на перетині трьох кордонів (+ Австрія, Швейцарія). А згодом рушили в Берлін.

Я не прихильник міст, здебільшого подобається тільки природа. Тому розповім трохи про загальне враження.

Велосипед — один з найпопулярніших видів транспорту як у маленьких, так і у великих містах. Дуже багато велодоріжок, переїздів для них. На око приблизно половина велосипедів залишається не пристебнутими. Абсолютно усі паркуються за правилами! Жодного порушення правил паркування на помітив, жодного! На тротуари, доріжки ніхто навіть не думає заїжджати. На магістралях, де після 130 км/г ти береш на себе усю відповідальність, можна їхати без обмеження швидкості. Дивовижна країна.

Статистика

  • витрачено грошей: ~1200 € (3 дорослих, 1 дитина)
  • усього км.: ~6000 (~4000 з них — ЄС)
  • усього днів в ЄС: 13.5

P. S.

На початку цієї статті я писав про те, що не побачив “інший світ”. Проте коли ми перетинали кордон додому — відчув сповна. Починаючи з митниці, де тебе так і сяк намагаються обібрати, повернувся в країну “жигулей, шестёрок и ланосов”. За дві неділі і 4000 км по Європі машина залишалася майже ідеально чистою. За один день в Україні — як в багнюці їхав...